Сценарії свят у школі

Ну-мо, дівчата! Вчитель Карабут І.П.

Ну-мо, хлопці! Вчитель Карабут І.П.

Олімпійський урок, присвячений Всеукраїнському олімпійському уроку. Вчитель Карабут І.П.

День індіанця. Свято у пришкільному таборі. Вчитель Тиха Л.І.

Коза-дереза. Вистава. Вчитель Тиха Л.І.

Виховний захід на тему: «ДЕНЬ СОБОРНОСТІ УКРАЇНИ. «ІСТОРИЧНИЙ УРОК ЄДНАННЯ»

Вступ

Українська історія XX ст. містить багато значимих подій. Майже всі вони відбувалися під знаком боротьби за відновлення власної духовності. Суперечливість і часто трагізм на цьому шляху лише підкреслювали складність у реалізації найголовнішого завдання української національної ідеї. І для кожного свідомого українця суспільно важливі явища і дати, люди, факти, відкриті й замовчувані сторінки нашої минувшини є близькими і дорогими.

Незчисленні покоління українців – через віки – мріяли про свою незалежну соборну державу, про те, щоб усі етнічні землі, в різні часи поділені між різними імперіями, нарешті з’єднались в єдине ціле.

Такий історичний момент настав наприкінці другого десятиліття ХХ ст.

Давайте згадаємо, які події цьому передували і під владою яких імперій знаходились українські землі, які політичні сили вступили за ідею державної незалежності?

Екскурс в історію

І частина

Території України в складі дев’яти губерній знаходилася під владою Російської імперії.

Під час революцій, які відбулись в імперії, – це лютнева і жовтнева 1917 р., влада спочатку перейшла до Тимчасового уряду, потім до більшовиків.

Свою відповідь на ці події мали й українці. Політичні партії України, що пропагували ідею незалежності, об’єдналися і утворили УЦР. Очолив її М.Грушевський.

3–4 березня 1917р.

УЦР впродовж своєї діяльності видала ряд документів, які крок за кроком наближали Україну до незалежності.

Це були Універсали –документи у формі звернення до народу.

І Універсал – 10 червня 1917року.

ІІ Універсал – 3 липня 1917 року.

ІІІ Універсал – 7 листопада 1917 року.

Український народ проголосив про відновлення власної державності у формі УНР.

У найвищих, найдраматичніших умовах було проголошено 22 (9) січня 1918р. ІV Універсал.

ІІ частина

Бій під Крутами. Вступ більшовицьких військ у Київ.

1. Усередині січня 1918 року розпочався наступ більшовицьких військ на Київ.

Для полегшення їх просування і створення в столиці відповідної обстановки київські більшовики піднімають збройне повстання. Його центром став завод “Арсенал”. Після п’ятиденних боїв “Арсенал” було взято штурмом. Понад 200 робітників загинули або були розстріляні гайдамаками та січовиками.

Нерішучість і непослідовність ЦР призвели до того, що у критичний момент 16 січня 1918 року у бою під Крутами (станція між Ніжином і Бахмачем), де вирішувалася доля Києва, вона могла розраховувати лише на багнети 420–500 студентів, гімназистів та юнкерів, більшість з яких загинула у нерівному протистоянні.

2. Трагічною сторінкою української історії став бій під Крутами. Його учасники – студенти Київського університету св. Володимира та Академії св. Кирила та Мефодія, юнацької військової школи – мали боронити шлях Гомель – Бахмач – Харків. Під Крутами вбито 290 патріотів.

3. Із твору Уласа Самчука “Крути”:

“… Українська молодь, що… з піснями виїхала зі столиці України під станцію Крути, щоб там вмерти, була першою… хто відверто… й рішуче вступив у боротьбу… Її ідеалом була власна державність, власне суверенне життя, своя духовність. У її боротьбі лунав мотив опору, мотив молодого, амбітного й гордого народу, глибоко переконаного, що тільки незалежність на землях предків дасть повну впевненість, що більшовизм… буде стерто з поверхні нашої планети!”

ІІІ частина

Зазнавши поразки у Другій світовій війні і прагнучи зберегти імперію, новий австрійський імператор Карл 16 жовтня 1918 року видає маніфест, у якому пропонувався федеративний устрій держави.

Спираючись на положення Маніфесту, на фактичну неминучість розпаду Австрійської імперії, галицькі політики активізуються стосовно національно-державного самовизначення.

18 жовтня 1918 р. у Львові відбулися загальні збори українських громадсько-політичних діячів Галичини і Буковини (всього 69 діячів), які проголосили Національну Раду – вищий орган влади західно-українських земель.

13 листопада 1918 р. було прийнято закон, що проголошував нову державу – ЗУНР. Президентом її став Є. Петрушевич. Виконавчий орган влади – Державний секретаріат на чолі з К. Левицьким.

Для поляків це виявилося справжньою несподіванкою. Вони не могли змиритися з таким становищем. Збройні сутички між українськими і польськими військами у Львові почалися 1 листопада. Бої точилися на вулицях. Незважаючи на відвагу і самопожертву українських вояків, краще підготовленні й організовані збройні формування поляків 22 листопада оволоділи Львовом. Уряд ЗУНР змушений був переїхати до Тернополя, а потім до Станіслава.

В умовах польсько-української війни ЗУНР почала формувати власну армію, здатну захистити незалежність держави. Вона отримала назву української галицької армії (УГА) і в січні 1919 року нараховувала 60 тисяч осіб. УГА мала перевагу над поляками, але спроба повернути Львів не вдалася.

За цих обставин керівництво УНР і ЗУНР ідуть на зближення, намагаючись взаємно закріпити свої позиції та реалізувати споконвічні мрії українців про об’єднання або злуку. Акт злуки було урочисто проголошено 22 січня 1919 року на Софіївському майдані у Києві у присутності десятків тисяч киян.

Ідея соборності стала реальністю на дуже короткий період. Соборність 1919 року виникла в найбільш важкі й трагічні для України дні. Тому українські політики й громадські діячі того часу заслуговують на визнання, бо вони прагнули знайти шляхи збереження української державності.

Нині щорічно 22 січня відзначається День Соборності українських земель.

До поняття соборності входило уявлення про територіальну цілісність, неподільність, незалежність і демократичність України. Ідея соборності веде свою історію від філософії Візантії, а також від політики єднання давньоруських земель навколо Київського князівського престолу.

У “Слові о полку Ігорові” є заклик до єднання русичів. Ідея соборності знайшла своє відображення в релігійній думці (праці Йова Берицького і Петра Могили). Втілювали ідею соборності українські гетьмани Б.Хмельницький, І.Мазепа, П.Дорошенко, П.Орлик.

У ХІХ – на початку ХХ ст. ідея соборності українських земель знайшла відображення в документах Кирило-Мефодіївського братства, в суспільно-політичних поглядах М.Драгоманова і В.Антоновича.

УРОКИ СОБОРНОСТІ

Історична подія 22 січня 1919 року змушує нас жити не лише спогадами про славну минувшину, а й засвоювати уроки, бути мудрішими й сильнішими.

Перший урок:

весь український народ, кожен громадянин зокрема, зобов’язаний жити національною ідеєю.

Другий урок: Історія мусить навчити народ доводити справу визволення до завершення, оскільки українська революція, проголошення незалежності самі по собі не створили сильної і консолідованої нації.

Третій урок: уміти визначати одну спільну політичну, національну мову з усіма українськими громадянами по обидва боки Дніпра. Щоб ні національна, ні конфесійна, ні політична приналежність не були підставою для відходу від української ідеї.

Четвертий урок: нація і держава повинні бути спроможними виробляти національно-оберігаючий імунітет, відстоюючи державу, національну й особисту гідність.

П’ятий урок: постійне винищення національної еліти. Будьмо реалістами. Не вдається швидко змінити на краще масову громадську свідомість, але за висловом М.Драгоманова, “її передні ряди” зобов’язані бути прикладом.

Шостий урок: пам’ятаймо, що Україна – для українців, бо й справді, у нас не має і не буде іншої землі, другого Дніпра, Києва й Канева.

Вікторина

Ким і в яких умовах було утворено ЦР?

(3–4 березня 1917р.)

Хто очолив Центральну Раду?

(М.Грушевський)

Коли було проголошено УНР?

(7 листопада 1917р.)

Коли відбувся бій під Крутами і хто брав у ньому участь?

(16 січня 1918р.)

Коли було проголошену ЗУНР?

(13 листопада 1918р.)

Хто очолив Державний секретаріат Західної України?

(К.Левицький)

Хто був президентом ЗУНР?

(Є.Петрушевич)

Яку назву мала армія ЗУНР?

(УГА)

В яких умовах формувалася УГА?

(В умовах польсько-української війни)

Коли було проголошено Акт злуки УНР і ЗУНР?

(22 січня 1919р.)

Що було проголошено в ІVУніверсалі ЦР?

(Незалежність України)

Сценарій до Дня сміху

Виходять ведучі в українських костюмах.

ВЕДУЧА. Сьогодні ми зібралися в нашій господі, щоб відпочити,пожартувати, щиро посміятися, почути і відчути рідне слово.

Рідне слово! Скільки в тобі чарівних звуків, животворного трепету і вогню! Скільки в тобі материнської лагідності й доброти, мудрості земної, закладеної ще славними вільнолюбними предками. Що може бути дорожчим для людини, ніж рідне слово!

ВЕДУЧИЙ. Словом можна підняти настрій людини, викликати різноманітні почуття – любов, ненависть, смуток, жаль, радість, сміх. А що може бути кращим за сміх!?

Людина сміється! Чудово! Це означає, що їй добре, спокійно, радісно. Нехай і сьогодні на нашому вечорі сміху всім буде весело і затишно.

ВЕДУЧА. Французький письменник Віктор Гюго якось сказав: «Сміх – це сонце: воно проганяє зиму з людського обличчя».

ВЕДУЧИЙ. До речі, саме так і було! Сонце прогнало зиму із землі, і Гюго побачивши усміхнене сонце, подумав: сміх і сонце – хіба не схожі вони своєю життєдайною силою?!

ВЕДУЧА. Здається, люди зрозуміли це задовго до Гюго. Тисячоліттями людство зберігало й передавало наступним поколінням веселі казки, дотепні історії, жартівливі пісні, кумедні побрехеньки, безліч народних усмішок, смішних афоризмів, анекдотів, жартів. Та хіба все перелічиш? Сміх, як і сонце, має тисячі променів і промінчиків.

ВЕДУЧИЙ. На жаль, навіть на вечорі сміху можна побачити безліч людей, які не сміються.

ВЕДУЧА. Щось подібне помітив колись Лев Толстой, зауваживши: « Сміху, як і закоханості, не навчиш. Сміх – натхнення».

ВЕДУЧИЙ. Але я певен, що серед тих, хто нас зараз слухає, багато знайдеться опонентів Толстого. Вони скажуть: « Чом би було не сміятися тому графу – бороданю? У нього було все – і маєток, і кохання, і талант, і можливість отримати прекрасну освіту, і подорожувати, і розважатися. А що робити нам? Сміятися, коли батько кілька місяців не отримує зарплати, а мати не знає з чого зварити борщ? Сміятися, коли немає за що купити-книжку улюбленого поета або альбом із репродукціями улюбленого художника? Сміятися, коли не знаєш, чи зможеш поїхати у велике місто і навчатися в інституті чи університеті? Сміятися, коли немає впевненості в завтрашньому дні?».

ВЕДУЧА. Сміятися!!! Адже саме сміх урятував людство від загибелі. Сміявся Езоп, сміявся Остап Вишня. А чи легке було їхнє життя? А хіба не сміявся віками наш народ, не співав веселих пісень, не розповідав дотепних анекдотів, не нищив Шевченковою сатирою світове зло?

Сміх допоміг здобути волю. Коли людина сміється, вона стає вільною та незалежною. Коли людина сміється , вона незалежна. Коли людина сміється, вона подолає труднощі, негаразди. Китайський філософ сказав: «Скаржитися на неприємну річ – це подвоювати зло, сміятися з неї – це нищити його». Сміх не може бути дозований і прогнозований як календарь стрижки волос.

ВЕДУЧИЙ. Закликав бути веселим і мудрий Соломон: «Як міль – одягові, а черв?як – дереву, так печаль шкодить серцю людини», – застерігав він людей.

ВЕДУЧА. А давні японці, що віками змагалися з тайфунами, вулканами, ворогами, з бідністю, горем, не забували повторювати: « У дім , де сміються, приходить щастя». І довели світу, що це істина.

ВЕДУЧИЙ. Цікавою здається думка Дмитра Писарєва: « Де немає сміху, там немає надії на оновлення. Де немає сарказмів, там немає і справжньої любові до людства». Тож давайте сміятися! Хай сміх освітлює обличчя! Хай допомагає нам стати щасливими, досягти успіху, здобувати освіту, стати заможними, знайти своє кохання, бути завжди вільним, жити з вірою в серці, що краще буде всім, а не лише комусь!

ВЕДУЧА. Ми відкриваємо наше свято сміху. І тисячу разів був правий Віктор Гюго: дійсно , сміх – це сонце.

ВЕДУЧИЙ. Хай гаслом сьогоднішнього свята сміху будуть такі вислови: « Засміятися щирим, світлим сміхом може лише глибока, добра душа» (М.Гюго); «Веселим будь і не сумуй – тримається на цьому світі» (Омар Хайям).

ВЕДУЧА. А зараз почнуться, дорогі друзі, ваші зустрічі з уже знайомими або, можливо, ще зовсім не знайомими персонажами гумористів і сатириків. У сьогоднішньому вечорі може брати участь кожний, хто сидить у залі. Ми хочемо почути і побачити всіх, хто знає і любить народні пісні, хто полюбляє жарт і вміє його передати так, щоб інші засміялися щиро та із задоволенням. Отож, позмагаймося і пісні, і в байці, гуморесці, анекдоті, притчі.

ВЕДУЧИЙ. Пісня веселий танок, дотепне слово… Поетичний епос України – то живий голос далеких наших предків, то бездонна поетична душа українського народу,його минуле, сучасне і майбутнє.

-3-ВЕДУЧА. З давніх-давен пісня для українського народу була, є і буде тією живою водою, що зцілює душу , підносить дух , вселяє віру і надію. Співали наші предки, працюючи в полі, співали на вечорницях, на весіллях, співали, йдучи на ярмарок чи повертаючись із нього.

Інсценізовані пісні: «Куди їдеш, Явтуше»; «Ой , там на товчку на базарі»; «Ой, продала дівчина куртку».

ВЕДУЧИЙ. У народі кажуть: «Життя прожити – не поле перейти». Було таке, що замість душевного тепла, доброти, роз’їдали серця непорозуміння.

ВЕДУЧА. Було… Але недовго. Спільна праця , спільні справи, інтереси усували непорозуміння – і знову невтомна праця, яку завжди супроводжувала пісня, бо, якк говорить Іван Франко: «Пісня і праця – великі дві сили».

Сценка із твору І.Нечуя – Левицького «Баба Параска та баба Палажка». Переспів хлопців і дівчат, виконується жартівлива пісня Ой ходімо, жіночко».

Хлопці. Ой ходімо, жінко , в поле працювати.

Ой ходімо, жінко, пшеницю збирати.

Дівчата.

Ой хоч піду, збирати не буду,

Бо пшениця ярова – болить мене голова.

Хлопці.

Ой ходімо, жінко, в поле працювати,

Ой ходімо, жінко, та ячмінь в?язати.

Дівчата.

Ой хоч піду, в?язати не буду,

Бо в ячмені остючки, болять мене кісточки.

Хлопці.

Ой ходімо, жінко, в поле працювати,

Ой ходімо, жінко, та гречку збирати.

Дівчата.

Ой хоч піду, збирати не буду,

Бо в гречці полова , а я не здорова.

Хлопці.

Ой ходімо, жінко, буряки копати,

-4-Ой ходімо, жінко, буряки копати.

Дівчата.

Ой хоч піду, копати не буду,

Бо висока гичка, а я невеличка.

Хлопці.

Ой ходімо, жінко, до куми гуляти,

Ой ходімо, жінко, весілля справляти.

Дівчата.

Ой дай, Боже, сто років прожити,

Через день, через два до куми ходити.

Переспів хлопців і дівчат, виконується жартівлива пісня «По дорозі жук, жук».

ВЕДУЧИЙ. Гумор, прекрасний український гумор, який живив нашу літературу, став її невід?ємною частиною. Пригадаймо прекрасний твір, що започаткував нову українську літературу, і його автора.

ВЕДУЧИЙ. А загляньмо з вами он у ту крайню хату, а що там діється?..

Сценка п’єси Г. Квітки – Основ’яненка «Сватання на Гончарівці».

ВЕДУЧИЙ. Мабуть, не обійтися нам сьогодні і без дівочих жартівливих і веселих частівок.

1 – а дівчина

Ой . там на горі малювали молоді,

Малювали, малювали брівоньки хороші.

2 – а дівчина

Як послала мене мати

Макітерки позичати,

Макітерки не дали,

Ломакою прогнали

1 – а дівчина

На побачення спізнився

Хлопець до дівчини,

Посилатися почав

На якісь причини.

-5-

2 – а дівчина

Каже дівчина йому

- Не розводь водички,

Щоб простила – поцілуй

Сто разів у щічки.

1 – а дівчина

Хто б із хлопців не зрадів

Отакій би карі –

Щічки милий цілувати,

Оченята карі.

2-а дівчина

Цілував, рахував

Кожен поцілунок,

Загубив рахунок.

1 – а дівчина

- Що ж робити? – запитав

Він тоді несміло…

- Як нам бути?

Підкажи, дівчинонька мила.

2-а дівчина

А у відповідь йому

Каже чорнобрива:

- Помилився…, ну і що, -

починай ізнову.

На сцену виходить дівчина і виконує танок, підспівуючи:

Черевички мої,

Носики вистрочені,

Не хотіли танцювати,

Самі вискочили (танцює).

-6-Ведуча. Любить наш народ гостре, дотепне слово. Послухайте і переконайтесь…

Учні розказують гумореску Анатолія Коропенка «Смертельний рахунок»:

Втратив сон чомусь Мартин

Не спить цілі ночі…

Лиш лежить і кліпа в стелю,

Аж вилазять очі

Лікар дав йому пораду

- Спробуй рахувати.

Доки дійдеш до десятка, -

Станеш засинати.

Звечора Мартин заліг,

Впхнув у вуха вати,

Що б ніхто не заважав,

І став рахувати:

- Раз… за хату не платив,

Мабуть, із півроку,

Веселять колись до біса,

Матиму мороку!

Два… Із ЖЕКу щот прийшов

За гарячу воду.

Бо відключать, і не писнеш.

Взяли таку моду.

Три… реклама та страшна,

Як газ затухає…

Смажиш яйця!… тю-тю,

А газу нема!

Що там далі?…

А… чотири, не дають зарплати.

В кума вчора брав троячку,

Треба віддавати.

-7-П’ять – печінка,

Шість – дружина не дає дихнути

Сім – дочка скінчила школу,

Треба кудись впхнути…

Господи, хіба заснеш?

Аж у піт кидає…,

Той щасливий, хто хропне!

Він проблем не має!

Щось мені порадив лікар

Небезпечні ліки…

До десятка доки дійдеш,

То заснеш навіки!

Жорина мрія

Каже вчитель на уроці

Патланеві Жорі:

- Намолов ти нісенітниць

У домашнім творі.

Вже кінчаєш клас десятий.

Мислити не вмієш.

А що вийшло? Ти надряпав

Лиш одну сторінку.

Ось ти пишеш: «Я мєчтаю

Підшукати жінку,

Щоб для мене підходящі

Мала внєшні дані,

Щоб робила в гастрономі,

Чи у ресторані, _

Із такою буде класна

У сім’ї житуха».

Я читаю і у мене

-8- Червоніють вуха.

- Це такі нікчемні мрії

В хлопця молодого?

Ти один лиш дописатись можеш до такого.

- Чом один? – скривився Жора, -

Це в якому смислі…

Я писав, а батя збоку

Підпрасовував мислі. (Павло Глазовий)

Жерар

Жорі рівно двадцять п’ять ,

Всі – прожиті даром,

Татко й матінка чомусь

Звуть мене Жераром.

І дивується сусід:

- Чи вони не хворі,

Що таке чудне ім’я притулили Жорі?

А сусідка молода весело сокоче:

- Він же в них жере за трьох,

А робить не хоче.

Виходить ведучий і звертається до глядачів в зал.

- Сьогодні видалася всім нам нагода почути і побачити тих, хто любить гостре слово, хто знає українські пісні і любить співати, хто любить жарт і вміє ним захопити інших. Отож, давайте позмагаємось і в пісні, і в гуморесці, і в анекдоті… І пам’ятаймо слова Миколи Гоголя: «Засміятися щирим, світлим сміхом може тільки глибока, добра душа».

Ведуча пропонує провести конкурси на краще вимовлену скоромовку типу:

Прийшов Прокіп – кипить окріп.

Як при Прокопі кипить окріп,

Так і без Прокопа кипить окріп.

Рапортував – недорапортував, до рапортував – зарапортувався.

Пропускається початок народних пісень, прислів’їв, приказок, а учні продовжують їх.

Конкурс загадок

-9- Конкурс на краще знання народних усмішок, жартів, анекдотів.

Міні-спектакль «Казка за казкою»

Відповіла

Сидить бідна дівчина, обідає. Аж зайшов великий, пре розумний панисько і позіхнув на весь рот, навіть не закривши його.

- Ой, паноньку, ви ще мене з’їсте, – сказала, жартуючи, дівчина.

- Я телятини не їм! – гордо відповів панок.

- Ой, я забула, що осли тільки сіно їдять, – відповіла, усміхнувшись, дівчина.

Добре пояснив

Пан перед дзеркалом поправляє зачіску, нібито свадебные прически та й питає слугу:

- Чого в мене волосся випадає?

- То нема чого дивуватись, пане, бо весною всяка худоба линяє….

Не пробував

Питають козака, що тільки-но прибув на Запоріжжя:

- Письменний? Читати вмієш?

- Не знаю, можливо, вмію, але я ніколи не пробував.

Стрілець

- Як стрельнув у качку – так і вибив. Так не ідолове ж пір’я: само полетіло і м’ясо занесло.

Ведучий. Наш вечір добігає кінця.

Ведуча. Ми бажаємо, щоб на ваших столах завжди був достаток.

Ведучий. Щоб було що продати, за що купувати.

Ведучі (разом)

Щоб родила щедро нива,

Щоб у хаті, все як слід.

Щоб довіку був щасливий

Український славний рід.

(Під мелодію «Ой, там на току, на базарі» всі залишають сцену)

Джентльмен-шоу. Розважальний вечір

для старшокласників:

„Джентльмен-шоу”

Елочка : О ! Скільки сьогодні гостей ! Ах, так ! З весною!

Хай всі жінки – вчителі, дівчата однокласники і не однокласниці будуть найгарнішими, наймилішими, такі як я. Щастя вам всім, здоров’я !

Я – Елочка-гардиробщиця, нова посада у нас в школі. Правда гардероб у мріях, але я поки що виконую обов’язки екскурсовода, коли до нас приїжджають гості. Ну, наприклад, до Михайлівни нашої. То я показувала головні об’єкти нашої школи. Здогадайтесь які саме. Ось ! Знову шум? Це мабуть, якісь гості знов притарабанили?

/Змалювати обличчя Елочки помадою/

Кориш: /Пісня на мелодію „Ох, Одесса”/

Ех, Елюся подружка моя в школі,

Я люблю тебе і у сні, і в школі.

Ех, Елюся, ти як сама весна –

Найкраща, наймиліша, ніде такої нема !

- Привіт, подружка ! Вітаю тебе зі весною !

Бажаю ...

Елка: Привіт, Гліна !

Гліна: Ту ти блін дайош, та на тобі лиця немає !!!

Елка: Та, це яронда. До нас гостей оце багато наїхало. Всі мені автограф залишили, і всі без мене і кроку ступить не змогли. Елочка сюди, Елочка туди. А програму, яку гарну нам залишили, жах !

Кориш і Елочка співають /на мелодію „Хуторянка”/

Дуже гарні дівчатка ми !

Нема кращих куди не піди !

Справи так закрутим з весни до зими,

Що кінець тут не знайти

Приспів

Андріївці, братчани,

Красиві наче квіти

Нам би хоч разок / 2 рази

На подіум моделей – топ !!!

-2-Елка : А, зараз ми всіх вас запрошуємо на Братський майдан, де відбудеться карооке !!!

/Виходить ведучий карооке/

Ведучий : Добрий день ! Добрий день, друзі !

Зараз ми з вами зробимо розминку піснею

І виберемо три учасники першого туру. /співаємо/

Представляємо вам першого учасника, другого, третього

Перший учасник співає пісню.

(і так аж до третього)

Потім вибираємо тільки двох учасників /що співають з капелюхом/

Фінальна пісня, під’їжджає джип і забирає учасника,

Щоб підготувати до участі у „Шансу”.

А зараз розминка.

Гра „А ми поїзд чух-чух-чух”

Казочка на новий лад „Ріпка”

Конкурси для болільників.

Ведучий: Зустрічайте. Зірка, що з’явилась на Братському майдані ...

Пісня на біс...

Кореш : Елочко, весна, що тобі подарувати?

Елка : Ще не знаю .

Гліна : Тоді я дам тобі на роздуми, ще цілий рік.

Пока, до весни 2014

Додаток

Ми провели опитування серед наших хлопців і визначили

Міс весна 2012 –

Міс сучасність –

Міс скромність – Міс елегантність –

1. Конкурс „Візитка” Представити себе, деякі данні з автобіографії.

2. Конкурс „Люблю попити” Хто з учасників скоріше вип’є сік.

3. Конкурс „Метання кульок” Хто швидше забє кульку у ворота суперника. (4 кульки)

4. Конкурс „Мій Чупа-чупс” Хто швидше достане з муки і розгорне цукерку.

-3-

5. Конкурс „Який я господар”. Написати рецепт салату „Олівє”

6. Конкурс „Моя сила – моє я” Хто довше втримає дівчину. Учасник сам обирає собі партнерку.

7. Конкурс „Я і незнайомка” – ви зустріли незнайому дівчину, вона вас зачарувала з першого погляду. Ви хочете познайомитись як ви це зробите.

Елочка : О ! Скільки сьогодні гостей ! Ах, так весна!

Хай всі жінки – вчителі, дівчата однокласники і не однокласниці будуть найгарнішими, наймилішими, такі як я. Щастя вам всім, здоров’я !

В иховний захід на тему "ВІДГАДАЙ МЕЛОДІЮ"

ВІДГАДАЙ МЕЛОДІЮ

Святково прибраний зал.

На сцені велике табло, на якому розкреслений нотний стан. На лініях розміщені ноти з номерами. Ноти легко знімаються. Підготовлено стіл для журі.

Ведуча. Добрий вечір, дорогі друзі!

Добрий вечір, шановні вчителі!

Добрий вечір, любі гості!

Сьогодні в нас свято музики, свято чудових мелодій - вечір відпочинку, який підготували для вас учні восьмого класу. Наша гра буде складатись з трьох турів, а до гри ми запросимо дві команди (звичайно, згідно черги).

І так перша команда учасників гри.

Під №1: знавець всіх співаків ______________

Під №2: хлопчина, який не тільки знає всі сучасні пісні, але й пробує сам їх виконувати _______________________

Під №3: наш шкільний маестро _____________

Прошу оплески (звучать оплески).

Шановні учасники! Перед вами табло. Ви можете вибирати для себе нотку з будь-якого розділу, але пісні кожного розділу оцінено балами:

І РОЗДІЛ "Музика у стилі "ретро" - 20 балів.

II РОЗДІЛ "Сучасна українська естрада" -15 балів.

III РОЗДІЛ "Пісні групи "Ненсі" - 5 балів.

IV РОЗДІЛ "Мульті - пульті" -10 балів.

V РОЗДІЛ "Українські народні пісні" - 10 балів.

Ви можете вибрати для себе нотку з будь-якого розділу, назвавши її номер. Ви маєте право вибрати п'ять мелодій по черзі, але пам'ятайте, щоб перемогти, вам треба набрати найбільшу кількість білів. Готовність відповіді — піднята рука.

Отож, бажаємо вам успіху.

(Перший учасник називає розділ і номер ноти і має право першим назвати пісню або слова з неї, якщо він не знає, відповідає той, хто першим підняв руку. І так по черзі п'ять разів). Журі підраховує зароблені бали і визначає переможця першої команди).

Слово журі.

Ведуча. Дякуємо першій команді! Вітаю _______________________

(називає прізвище переможця першої команди)

І запрошую до гри учасників другої команди:

Під №1 - Давній меломан ____________________________

Під №2 - Знавець всіх композиторів ______________________

Під №3 - Людина, яка хоче присвятити життя музиці ____________

Правила гри відомі, отож - вперед, до перемоги, (Гра проходить, журі підраховує кількість балів і визначає переможця другої команди).

Слово журі. Святкова музика

Ведуча. І так - тур другий. Переможцями у нас є (називає прізвища). Ми дамо вам можливість вгадати пісню з 7, 6, 5, 4 і навіть однієї ноти і навіть поторгуватись між собою. Починає той, у кого більше балів. Отож, хай щастить! (гра продовжується, в результаті -один переможець, який виходить у фінал).

Ведуча. Молодці! Гарно позмагались!

Я вітаю ___________________________

(називає прізвище переможця)

і запрошую його до фінальної гри. Я пропоную відгадати 8 мелодій за 1 хвилину. Завдання складне. Готовий? - Вперед (учасник намагається відгадати всі вісім мелодій за 1 хвилину)

Ведуча. Гра закінчена. Я запрошую всіх учасників гри. (учасники виходять). Ви подарували нам сьогодні приємні хвилини гарного відпочинку. Наша гра пов'язана з

музикою, тому головний приз переможцю - дуже приємна музика (вручає касету), учаснику

цругого туру - дуже солодка музика (велика шоколадка), всім учасникам - просто солодка

музика - (цукерки чи маленькі шоколадки).

Ведуча. Дякуємо всім! Дякуємо журі! Дякуємо _______________ за музичне оформлення!

Дякуємо нашому вожатому за те, що допоміг нам підготувати такий чудовий вечір. Запрошуємо всіх до міні - бару! Спробуйте своє щастя в лотереї! А зараз - знову музика

і вже танці! Гарного Вам відпочинку!

“Квіти — це історія нашого народу”

Мета виховного заходу: збагатити знання учнів про чудодійні обереги нашого життя — квіти і виховувати глибокі почуття любові до маминої пісні, рідного краю, батьків, свого роду; сприяти розвиткові творчих здібностей дітей, бажання примножувати родинні традиції, берегти свою національну культуру.

Обладнання: Святково прибраний зал. На центральній стіні залу - великий вінок, по боках його - довгі рушники. Столи прикриті скатертинами, на столах розміщені букети і композиції із квітів.

Ведучий. Людина з'являється на світ маленькою і безпомічною. Як навчити її робити перші кроки, як виховати здоровою і розумною, чесною, кмітливою, працьовитою і доброю? Ці проблеми та їх вирішення протягом віків формувалися у велику педагогічну мудрість - народну педагогіку. На¬родознавство - це і ніжна, щира, заспокійлива мамина пісня над колискою немовляти і приваблива саморобна іграшка, подарована батьком, це бабусина чарівна казка й дідусева бувальщина, це праця, любов і повага до отчого дому, неозорих степів, зелених Карпат, поліських пущ до широких ланів Подніпров'я, вільних причорноморсь¬ких просторів і задумливих берегів зачарованої Десни — то великі і красиві землі України.

(Лунає фонограма пісні "Тече вода ..." у виконанні С. Ротару. Дівчатка в національному одязі виконують танець.)

Ведучий. Пізнання світу починається з добра, природа, зокрема рослинний світ, були добротворцем для людини, яких вона шанувала і яких обожнювала в усі часи. Тому сьогодні ми поговоримо про вічні супутники людського життя і в горі, і в радощах - квіти.

1. Україно! Краю милий. Міста наші рідні,

Краю золотавий, Сади пишноцвіті,

Поля твої широкополі. Пшениці ряснії,

Пісні дзвінкоголосі, Городи багатії.

2. Українська земле! Тут ягоди червоні,

Де є краще? Де миліше? Тут пшениці золоті,

Як не на Вкраїні? Тут ріки молочні,

Тут городи і сади. Кавуни красносочні,

Тут яблука і гарбузи. Худоба і птиця

Тут олія й буряки, І всяка пашниця.

3. Я землі цієї паросток зелений,

Я землі цієї крапля дощова,

Заплелись у мене, приросли до мене

Жито і дерева, квіти і трава.

4. Як багато різнобарвних квітів

Розцвітають на нашій землі.

Їх так люблять всі люди на світі,

І дорослі, і діти малі.

5. Ніжні квіти дарують нам радість

Радість серцю, душевне тепло.

Земля стала сумна, як могила,

Якби квітів на ній не було.

6. Нема жита без колосся,

Нема ночі без роси,

Якби в нас не було квітів,

То й не знали б ми краси.

Ведучий. Палахкотять біля вікон українських осель животре¬петним вогнем мальви і жоржини, чорнобривці й маки, буяють різнобарв'ям нагідки, рожі, ромашки, калина, лю¬бисток, м'ята - ці незрадливі обереги нашої духовної спад¬щини. Усім, хто вирушав у далеку дорогу, хто волею долі опинявся далеко від батьківського порогу, вони нагадували:

"Там земля мила, де мати народила".

(Старшокласники виконують пісню "Синові".,)

Ведучий. Найбільша відзнака українського національного вбрання -віночок зі стрічками.

1. Сплетімо вінок український, сьогодні

Із мальв, чорнобривців, калини,

З барвінку та жита, із м'яти, нагідок,

З жоржин, чебрецю та вербини.

2. І ромашок, і волошок,

Повні поли нарвемо.

На межі з квіток пахучих

Ми віночки сплетемо.

Ведучий. Український віночок. Оспіваний у піснях, оповитий легендами та переказами, опоетизований майстрами пензля і слова, він був і є одвічним символом добра і надії. Віночок - це плетене коло із квітів, листя, гілок. Вони бувають різних видів. Є вінок лавровий. Його одягали на переможців. Терновий вінок завжди був символом страждання. А є ще віночок український, він символізує молодість і кохання, може визначити долю. Дівочий віночок носять юнки кожної весни і літа. Весільний віночок одягають тільки раз — на весілля.

Ведучий. А чи знаєте ви ці квіти? Давайте проведемо квіткову вікторину "Віночок".

(Два учні загадують, а всі присутні дають відповіді)

І.На городі тичка, а на тичці - капличка.

Без вікон, без верха, а в ній людей без числа. (Мак).

2. Синьоока чарівниця

Де вінки вона спліта, -

Часто в полі в нас вертиться;

Пшениці рідкі й жита. (Волошка)

3. Без рук, без ніг, а на повітку збіг. (Хміль)

4. А що за квітка є, що і сліпий взнає ? (Будяк.)

5. Стоять красуні на воді,

Вінки на них білі й золоті.

6. Цвіте синьо, лист зелений

Квітник прикрашає,

Хоч мороз усе побив - його не займає.

(Барвінок)

7. Назвіть ігри, де теж беруть участь квіти.

Ведучи». В народі вінок, квіти - обов'язкові атрибути народних обрядів, звичаїв. Про них є чимало легенд, переказів, послухаємо їх.

(Кілька учнів розповідають легенди).

Легенда про волошку

Красивий юнак Ціанус так захопився польовими квітами, || що ходив полями і плів з них вінки. Якось богиня Флора знайшла його мертвим. Тоді вона перетворила його на волошку. Ціанус — означає синій.

Легенда про грицики

Колись сільський пастушок Грицько пошкодив ногу. Що робити? Кров струмком біжить, не зупинити. Тоді зірвав він жмут невідомої трави, приклав до рани, і кровотеча вщухла. Відтоді вдячні нащадки і назвали непоказні квіти - грициками.

Легенда про чорнобривці

Назва чорнобривців пов'язана зі старовинною легендою про ^ майстрів-чоботарів, які виготовляли особливо гарні, святкові : жіночі чобітки, що мали яскраво-червоні халяви та чорні

голівки - чорнобривці.

Ведучий. А тепер проведемо конкурс букетів і композицій, які

підготував кожен клас. Оберемо журі

(Усі ознайомлюють присутніх зі своїм букетом чи композицією І і захищає його віршем, піснею чи танцем).

(Журі підводить підсумки. Оголошує переможців і нагороджує їх.)

Мова квітів зародилася давно, кілька століть тому на Сході. | Букет, як лист, приносив звістки, призначав зустрічі, висловлював почуття. Символіка квітів і на сьогодні збереглася. і Айстра символізує сум, волошка - простоту і ніжність, мак красу і молодість, мальва - красу, дзвоник польовий - вдячність, троянда - кохання і здоров'я, ромашка - кохання і мир

А ще з рослинами пов'язано багато прикмет. Нині доведено, що понад 400 представників флори по-своєму реагують на зміну погоди. Їх так і називають - рослини-барометри. Візьмімо, для прикладу, звичайну папороть. Якщо у неї скручене донизу листя - сподівайся на сонячний день, а випростане не забудь захопити з собою дощовика. Придивіться і до жовтої акації: якщо її квіти сильно пахнуть і над ними в'ються комахи — бути негоді. Чи таке: вранці не розпустилися білі квіточки зіроч¬ника, мокришника або мальви - на дощ. Це ж саме віщують опущені долі й стулені листочки конюшини та квасениці, згорнуте суцвіття кульбаби, сплюснуті пелюстки паничів.

Квіти не тільки у вінок вплітають. На Україні віддавна поширився звичай класти у першу купіль дитина різні ароматичні рослини, промовляючи при цьому побажання. Використовували для цього квіти, які, за народними розумін¬нями, давали силу, здоров'я, доброту.

Так, у купіль хлопчика клали любисток (щоб любили), гілочку дуба, (щоб був міцний), барвінок (щоб довго жив), чорнобривець (щоб був чорнобривий). А в купіль дівчинки -ромашку (щоб була рум'яна), калину (щоб красива була), любисток (щоб люб'язна була), яблуко (щоб була червоненька). Наприклад. Композиція "Мамин рушник". (Захист) Висить рушник у хаті на кілочку, Калина червоніє на столі, А біля неї - житні колосочки, Мов пустотливі братики малі.

Це все - моя земля, моя Вкраїна. Це рук моєї матері тепло. І цей рушник, яким і дочку й сина Благословляє мати на добро.

Ведучий. Народна мудрість України всотала у себе виплекану за століття красу, поетичні погляди на природу та найдав¬ніші легенди, якими овіяне існування рослинного світу. Через своє недбальство ми вже втратили чимало прекрасних повір'їв, переказів. Тож прикладаймося спраглими вустами до живлющих джерел народної мудрості, не даймо замулитись і зникнути їм, пробуймо ще захистити і зберегти ці тайни про квіти, трави і дерева, яких люди наділяли чарами, цілющою силою, магічними властивостями, що стали символом нашого буття. Народ раніше був ближче до природи, шанував її. Освячував, переймався її красою, ласкавістю, гордістю. Ми часто забуваємо, що природа подарувала свої цілющі скарби людині навік. І ми повинні берегти їх, як своє життя.

Любити природу — це значить берегти її

1. Люби природу не як символ

Душі своєї,

Люби природу не для себе,

Люби для неї.

2. Квіти – це історія нашого народу.

Квіти – це наша природа.

Квіти - це ми.

Кохання з першого погляду

РОЗВАЖАЛЬНА ПРОГРАМА ДЛЯ СТАРШОКЛАСНИКІВ

1. Добрий вечір, шановні глядачі. Нам дуже приємно бачити вас на нашому вечорі.

2. Сьогодні ми проведемо досить відому серед молоді гру, але гру, яка ще не проводилась у нашому колежі:

1. "Кохання з першого погляду" (Музика).

2. Зараз у цьому залі зустрінуться три дівчини і три юнаки. Зви¬чайно; вони зустрінуться не вперше, тому що всі вони нав¬чаються в одному колежі і знають один одного дуже давно.

1. Але ми надіємося, що все ж таки гра у нас пройде цікаво. А ви своїми оплесками і увагою допоможете нам.

2. Учасники, як і в справжній грі, будуть задавати їм запи¬тання, відповідати на них, вибирати свою другу половину. Буде ідеальна пара. Але все по порядку. '. А поки зустрічаємо наших учасниць (звучить тиха музика)

(Заходять учасниці).

Аліна - бажає бути завжди гарною

Найбільше бажання Оксани – бути завжди коханою.

Ліля - любить займатися математикою і слухати сучасну музику.

1. Учасниці представлені, що ж моя черга познайо¬мити вас з учасниками, які не менш

чарівні

(звучить тиха музика, учасники заходять, їх

представляють глядачам).

Альоша - любить займатися спортом.

Саша - мріє про канікули в Криму.

Костя - захоплюється їздою на мотоциклі і красивими і дівчатами.

1. Багато з вас знає усіх учасників, але, можливо, хтось ні. Для цього ми просимо всіх учасників сказати декілька слів про себе.

2. А тепер ваша розповідь про себе... Напевне, наші леді почнуть розповідати першими.

1. Зараз ми пропонуємо вам випадки з життя, на які будете| підбирати відповідь, яка, на ваш погляд, буде найкращою.

(Зачитують запитання учасники і учасниці. По черзі відповідають).

Серед танцю вас залишив партнер. Ви:

а) вивернетесь і підете на місце;

б) запросите когось самі на танець;

в) свій варіант.

Ви йдете дуже швидко шкільним коридором, майже біжите, і хтось вам ставить підніжку. Ви падаєте серед людного коридору. Ви:

а) просто встанете і підете;

б) розберетесь з тим, хто це зробив;

в) свій варіант.

2. Якщо у декого з вас виникли якісь запитання, чи ви хочете щось у наших учасників взнати, ви можете прямо зараз їх і запитати.

(задають запитання)

Повернемось знову до запитань.

Якою би ви хотіли бачити супутницю життя?

Ви пообіцяли своєму другові спекти його улюблений пиріг

чи торт і запросити його до себе. Коли він прийшов, ви,

заговорившись, забули про пиріг, і він підгорів, чи не вдався. Ви:

а) дасте його таким, як вдався;

б) вибачитись і зразу ж зробити інший, попросивши його зачекати;

в) свій варіант.

2. А зараз я б хотіла дати вам досить складний

випадок, з якого ви всі маєте знайти вихід. Можливо, у когось з вас у житті й були такі випадки, ви можете просто сказати, як ви поступили у цій ситуації.

Уявіть собі, що ви розмовляєте з близькою вам людиною і розумієте, що розмова з нею вас вже не цікавить, що всі ваші думки і ваше серце належать іншій людині. Ви зразу ж скажете про це, чи будете її (його) обманювати, цим самим обманювати себе. (А якщо ви підете до другого і зрозумієте, що вам потрібен той, кого ви залишили?)

(Відповіді учасників).

1. Що ж, я думаю, вже можна робити свій вибір. Просимо Вас написати ім'я Вашого партнера чи Вашої обраниці.

(Звучить музика, ведучі читають вибір учасників, запитання до учасників).

2. Першими у нас зійшлися - "--:-" "рестораном" для ближчого знайомства їм послужить столова, де на них чекає дуже смачний пиріг і кава.

1. Наступна пара _"_"_"_ йдуть у парк, щоб, як і всі попередні пари, дізнатися ще більше цікавого один про одного. І не забувайте, що через 20 хвилин Ви маєте повер¬нутись до нас, тому просимо не відсиджуватись дуже довго.

(Ідеальна пара, яку оберуть глядачі, залишається далі грати, а всі інші одержують призи)

(Після того, як пари пішли, глядачі вибирають ідеальну пару, після вибору - дискотека)

1. А ось і наші пари. (Звучить музика, заходять в зал).

2. Як вибрали наші глядачі, ідеальною парою є Ліля і Костя.

1. Надіємося, ви досить добре пізнали один одного, щоб відповісти на наші запитання.

2. Саша і Аліна, Оксана і Альоша одержують наші, можливо, скромні, але все ж власне зроблені призи. Дякуємо Вам за .

(Звучить музика).

1. А Вас прошу зайняти Ваші місця (Ідеальну пару)

(Ведучі задають запитання).

1. Який напій вам (йому) подобається?

2. Як звати маму дівчини?

1. Йому подобаються дівчата з макіяжем чи без?

2. Як Ліля ставиться до мотоциклів?

1. Які уроки подобаються Кості?

2. Чим найбільше любить займатися Ліля.

(Далі проходить вибір призів)

(Вибір призів проходить на комп'ютері, а якщо немає, учасники витягують конверти.)

2. На цьому наша гра закінчена. Дякуємо за участь.

1. На цьому наша перша частина вечора закінчена, і не забудьте, що другу частину вечора (дискотеку) має розпочати ідеальна пара.

"Щедрість рідної землі”

СВЯТО ХЛІБОРОБА

Звучить весела українська музика. Виходять на сцену і трудівник і трудівниця.

Трудівник України рідної сади

Кожна гілка - в сонці, у теплі

Нахилились віттям до води,

Щедро пахне соками землі.

Трудівниця України рідної поля

Кожна стежка кличе в дивосвіт,

Нас чарують квітами здалля.

Де на росах наш дитячий слід.

Трудівник Вже снуються павутиння,

Осінь відкриває двері

Барабанить сад ночами,

Журавлиними ключами.

Трудівник Прощання з літом?

Коли в душі палахкотить бажання

Та яке ж прощання.

Зустрітись і, як світ життя, творити.

Ми ж родовід - природи вічні діти.

Під "Марш запорізьких козаків" діти виносять тарелі з горо¬диною. Виходить Осінь. Вона виставляє ці підноси на довгий святковий стіл, який стоїть перед сценою. Відтепер вона господиня свята разом з трудівником і трудівницею.

Осінь.

Добридень вам, гарбузики в шапках,

І кавуни в брилях, як дідугани,

Що літували вільно на городах

А нині повсідались на столах.

Всміхніться, як рум’янець - помідор,

Як господарка-морква на городі,

Як цяця-цибулина розмальована,

Як парубійко-бурячок ростущий.

Не сумно у такому товаристві,

Де хліб і огірок, що ви самі зростили,

Де яблуко і перець запахущі.

Добридень вам, любі діти! Цього року я можу пишатись он який врожай я подарувала людям. Але я повинна зізнатись, що це лише половина справи. Ці всі дари так і залишились би в полі, якби не мої вірні друзі - трудівники. Це їх добрі, працьовиті руки взимку готували врожай, навесні - саджали, влітку - доглядали, плекали, а восени - збирали.

Образу хліба вклонімося.

Сіячу - людині.

Великочолому сіятелю землі.

Істино, люди, живемо не хлібом єдиним.

Істино так ... Коли маємо хліб на столі.

На сцену виходять дітиі. Вони розповідають:

За старовинним українським народним календарем жнива починали після того, як переставала кувати зозуля. На свято Петра і Павла (12 липня) проводилось обрядове зажинання першого снопа, який називали "воєводою". Перший сніп зажинала найстарша жінка в роду:

- Господи боже, поможи легенько, добренько, щоб вижати хутенької

(Співають)

Ой, зажинки, господарю, зажинки.

Готуй, готуй, господарю, серпики.(2 р)

А в нашого господаря сивий кінь,

Об’їжджає усю нивку, як сокіл. (2 р) »

А він свої кіпочки рахує,

А він своїм женчикам дякує. (2 р)

–Ой дякую, женчики, за жнива,

Моя нива вам рученьки втомила. (2 р)

Не так нива, не так нива, як гони

Та все тії широкі загони. (2 р)

–Ой ти казав, господарю, що ми спали,

А ми тобі усю нивку вижали. (2 р)

Ой вижали нивоньку, вижали,

Ой, щоб ми на другий рік діждали. (2 р)

На сцену виходять інші діти.

Період від Прокопа (21 липня) до Іллі (2 серпня) вважався найсприятливішим для жнив. Доцвітають лугові трави, зріють вишні, цвітуть огірки й гарбузи.

А ранком спалахують прозорою блакиттю Петрові батоги. В господаря ж на цю пору бідніє комора, очищаються засіки до нового врожаю.

Вважалося, що на свято Іллі вода повністю втрачає свою життєдайну силу і перестає бути корисною. Земля вже не приймає до свого лона змертвілої води. "До Іллі відро води - ложка болота, а по Іллі ложка води - відро болота".

Згідно з повір'ям, після Іллі всі чорти переселяються в воду - тому не можна вже купатись.

Зі святом Іллі, за народним повір'ям, закінчується сприятливий час для збору зернових. За традицією, на завер¬шення жнив залишали на полі невижаними декілька колосків, обв'язували їх червоною стрічкою і пригинали до землі, щоб родив щедрий урожай наступного року.

Співають:

Ой. кресали серпики на горі, А тепер, господарю, частуй нас.

Дожинали житечко при зорі. Ой наша господиня домує,

Ой, кресали серпики, кресали, Вона нам вечерю готує.

Доки ми житечко дожали. Уже нам вечеря не мила,

Ой дожали житечко в божий час. Широкая нива втомила.

По закінченні всіх польових робіт промовляли:

Ой вип'ємо, родино. Щоб зібрався рід наш увесь.

Щоб нам жито родило, і пшениця, і ячмінь,

І житечко, і овес. Щоб нам жити смачно.

Виходять два учні з караваєм хліба.

Трудівник Кожен колос - пшенична доля,

Родом з рідного, щедрого поля

Хоч не знаємо, скільки літ.

Наш прабатько - пахучий хліб!

Трудівниця Пахне хліб, як тепло пахне хлібі

Любов'ю трударів і радістю земною.

І сонцем, що всміхається весною,

Духм'яно пахне хлібі

Трудівник В святковім сяєві зорі

Віджнивували жниварі.

Трудівниця Яке то щастя - хліб ростити!

В село везуть останній сніп

В коморах збіжжя - не вмістити!

Разом Медово пахне свіжий хліб.

Діти ставлять каравай на святковий стіл.

Трудівник

Звозить жовтень у комори

Кавуни і помідори.

Спілих яблук, груш і слив

Цілі гори натрусив.

І вантажить гарбузи

На машини і вози.

Трудівниця

Виросла на полі

Диво-бараболя.

Отака чолата, отака носата,

Така головата, як бабина хата.

Трудівник Від казки до життя

Це вигадка дітей,

Дорога нам одна:

Це старших сивина.

Проводиться аукціон українських страв.

19 серпня приходить до людей свято Спаса. Цього дня в усіх церквах України освячуються плоди і грона винограду. Звичай велить дарувати яблука усім родичам і близьким. Та дівчатам цього дня до церкви йти не годиться, щоб раптом хтось не дав яблука, бо це сором. Свято Спаса - це своєрідні "Ворота до раю". В цю пору природа віддає сповна свої багатства. А в садах України гупають рожевощокі яблука та бокасті груші.

Найсприятливішим часом збирання садовини вважається період між двома Пречистими - з 28 серпня (Успення Богоро¬диці) до 21 вересня (Різдво Богородиці). Є прикмета, що зібрані в цей період яблука добре зберігаються, не гниють. А весь цикл польових робіт завершувався на свято Покрови (14 жовтня). Від Покрова вже відбувалися заручини та шуміли весілля.

Учні ставлять на стіл яблука, груші, мед.

Символом цноти, чистоти, дівочої вроди, як відомо, є калина. Теж між першою та другою Пречистими провадиться обрядовий збір калини. Святково вбравшись, дівчата зби-раються гуртом і йдуть до лісу чи на луг по калину. Навколо вбраного куща водяться обрядові танки і ігри.

Дівчата з кетягами калини співають "При долині кущ калини". Після цього з'являється дівчинка-калинка. Вона розповідає легенду про калину.

Осінь. Калина, як символ незайманості і чистоти - один з .» головних символів України. А щодо "калинника", дня обрядового збору калини, то на нього і готували обрядову страву - пироги з калиною.

Дівчата ставлять на стіл тарілку пирогів з калиною.

Звучать трембіти, на сцену виходять учасники свята.

Лунає голос Матері-Землі:

Земля - моє святе Імення.

Я мовчазна, коли щаслива,

Коли вбираю щедрі жмені

Травневі життєдайні зливи.

Мати - берегиня

Звучить пісня "Рідна мати моя"

На фоні музики звучить вірш:

1-й учень.

Щасливий, хто рідну матір має, Ти все для матері дитина,

Хоч зморшки вкрили вже чоло. Ти ціль життя її і зміст,

На світ спокійно споглядає. Вона тобі вінки сплітає,

Не знає, що то в світі зло. Для тебе досягає звізд...

Для матері ти все дитина. Вона все дбає, пам'ятає,

Хоч ти розрісся, наче дуб. Готовить тисячі утіх,

Вона піклується тобою. Вона, як янгел-хоронитель,

Хоч в тебе сивіє вже чуб... Змете з дороги зло і гріх...

Учитель: Мати - найрідніша і найближча кожному з нас людина. Від неї ми одержуємо життя. Вона вчить нас людських правил, оживляє наш розум, вкладає у наші вуста добрі слова. Образ матері опоетизований у віршах, оспіваний в музичних творах, прославлений в казках і легендах. Перше слово, яке дитина вимовляє, це слово "мама". Мама - наша берегиня.

1-й учень: Є не мало мам на світі,

Мами добрі, мами світлі.

Та одна є наймиліша

Хто така? Скажу вам я -

Рідна матінка моя.

2-й учень: Можна все на світі зробити:

Перетворити зиму на літо,

Можна моря й океани здолати,

Гору найвищу штурмом узяти,

Можна пройти крізь пустелі і хащі...

Тільки без мами не можна нізащо.

Бо найдорожче стоїть за словами -

В світі усе починається з мами.

1-й учень: І коли згрубіла ваша мова, Їй здобудьте ласку із грудей, Бережіть її від злого слова,

Бо найглибші рани від дітей.

Звучить пісня Ю. Рибчинського "Мамо"

- Діти, я вам зараз зачитаю одну історію, а ви уважно послухайте її, як би ви її оцінили?

Дві ягідки

- Андрію, синку, іди обідати, я он борщ зварила, - чується турботливий голос матері, яка звертається до п'ятнадця¬тирічного сина. Звідти - нічого.

- Іди, синку, а то охолоне, я уже і вкинула тобі, - ще ніжніше. Злазить із вишні. Іде. Щипнувши на ходу жменьку ягідок, ласує.

Увійшов у кухню. Останні дві вишні не доїв, поклав на стіл, сів обідати. Збігла хвилина, друга. Уже й тарілка порож¬ня, тільки голубий горобчик на дні - гарно розмальований. Добряче наївся. Смачний борщ. Підвівся. "Не зрозумів, - дуже невдоволеним голосом, - а де ці дві ягоди, що я поклав отут? Тільки що були..."

- Синку, я їх скуштувала, - зовсім не бачачи своєї вини, тихо мовила.

- Навіщо?! - очі люті, тіло аж трясеться. - Ти що, не могла вирвати собі?! Навіщо з'їла?! - був чутний колючий голос аж на вулицю.

- Синку, та я ж... хотіла тільки спробувати, чи на вареники уже годяться... - ніби оправдувалась мати, хоч правди шукати їй було зовсім не потрібно.

- Навіщо? - не вгамовувався син. Лють не проходила, а ще більше накипала. - Нащо ти з'їла?!

- Андрійку, та що ж ти так... хіба ж... - хотіла вона щось доречне промовити, як він вхопив лозину, що трапилась на біду зразу ж під рукою - гусей вигонили - і лунко хлиснув матір по руці: р-раз, і червоне пасмо... - наче світ із місця зрушив!

О, Боже, як же це так буває! За що ж така "дяка"? За всю турботу, за таку ранню сивину, за те, як учила ходити, чи, може, тільки за отих дві ягідки... дві ягідки! Та чи можна подібне уявити..., а тут трапилось!

Сталося на світі жахливе, великий смуток стався - гіркіший від полину, колючищий від голки...

Плакала мати... Горіла до ліктя рука - ота сам