ТВОРЕЦЬ ГІМНУ ВОЛИНІ

Минуло 70 років з дня народження поета, відомого самодіяльного композитора, організатора народного хору «Хлібодар», заслуженого працівника культури України Степана Федоровича КРИВЕНЬКОГО

Народився Степан Кривенький в селі Вільхівка Горохівського району в сім'ї хліборобів. У батьків, крім Степана, був ще старший син Євген. Долю своїм синам батьки не обирали. Та й звідки вони могли знати, що менший Степан, народжений у ті важкі роки війни, з материнським молоком вбере у себе вміння любити і прощати, талант творити прекрасне із слів та нот, оспівувати те, чим обдарував землю Господь

Руслана ФІЛЮК

Ще з дитинства Степан щось тихенько виспівував. Зазвичай, це були пісні, почуті на сімейних святах, співані мамою та її родичами. Коли хлопчикові виповнилося п'ять років, з фронту повернувся батько і привіз невелику німецьку гармошку. Степан брав її у руки, коли нікого не було вдома. І якими ж здивованими одного разу були батьки, коли почули, як гарно звучить вона у маленьких рученятах. Рішення прийняли правильне: хлопчину віддали навчатися до Горохова у музичну школу. Тоді й купили йому новенького баяна. Хоч і мав хворі очі, музичну науку, як ніяку іншу, вивчав ревно і терпеливо.
Другою улюбленою школою для юного Степана стало Луцьке культосвітнє училище. Серед обдарованих юнаків і дівчат першим промінцем засяяв його самобутній та ще не відшліфований талант. Творчий старт своїм прекрасним починанням судилося також взяти у рідній Вільхівці. Тоді він працював баяністом у місцевому Будинку культури, а тим часом там збиралися дзвінкоголосі мешканці села, які згодом, у 1960 році, об'єдналися у хор. Першим і одним із найкращих учасників хору на той час був авторитетний керівник місцевого господарства Володимир Андрійович Жигун. Він разом із Степаном Федоровичем дав хору звучне і красиве ймення «Хлібодар». У роботі над репертуаром з'явилися перші пісні Степана Кривенького.
Степан Кривенький швидко здобув повагу і визнання: його стали звати поетом, композитором і найвищим йменням - Музикантом від Бога. Хор став одним із найулюбленіших, найбажаніших колективів не тільки району і області, а й за кордоном. Зіркові успіхи відкрили йому широкі дороги до Грузії, Білорусії, Росії, Польщі.
Степан Федорович справжньою синівською любов'ю був прив'язаний до своєї рідної Волині, трудівників полів, до сільських вечорів, солов'їних ранків, до свого золотого сонця і садів, бо про них писав щиро так, як веліло його серце, співав красиво так, як співала його душа. Степан Федорович горнувся до людей своїми піснями. На перший погляд непомітний, скромний, невибагливий, а люди бачили у ньому щедрого на добро однодумця, порадника, Людину.
Чималий колектив розумів його з єдиного погляду, з півжесту, з півноти. Таке взаєморозуміння, співзвучність у піснях і гармонія у душах пророкували йому ще більшу славу і ще вище визнання.
15 вересня 1992 року обірвалося життя Степана Федоровича, він відійшов несподівано, дуже рано, залишивши сиротами недоспівані свої пісні і світлу пам'ять про себе у тих, хто його знав, любив, цінував. Тоді, здавалось, ніхто не звабить хор на сцену...
... «Співайте і творіть
без мене,
Нехай співає
й «Хлібодар».
В тяжкі хвилини
для родини
Вшануйте мій
останній дар»...
Просив у передсмертній поезії керівник. І «Хлібодар» заспівав!
Щоденно творячи, Степан Федорович не замислювався над тим, щоб упорядкувати свої твори, видати власну збірку. У нього в голові постійно роїлись чудові мелодії і поетичні рядки. Були великі плани, які ще навіть не встигли лягти на білий папір. Не збереглося й рукописів творів Степана Кривенького. По крупинці, сподвижницьки збирали, записували їх із виступів «Хлібодара». І згодом вийшла у світ збірка під назвою «Волинь моя» - пісні, які осяяли ім'я композитора славою.
Ось так високо до зірок підняв славу композитора, заслуженого працівника культури, почесного громадянина Волині (це звання присвоєно посмертно) гімн нашого краю, візитна картка краю, улюблениця дорослих і малих - пісня «Волинь моя». Народний хор продовжує працювати над художньою творчістю української пісні, новими танцювальними постановками. У 2001 році хор став лауреатом обласної премії імені Степана Федоровича Кривенького.
Щоб описати життя С. Ф. Кривенького, не потрібно багато красивих слів. Для цього просто потрібно заспівати одну з улюблених пісень, послухати спів «Хлібодара» чи перегорнути сторінки його збірки. І тоді все стане зрозумілим. Щороку в день народження композитора учасники художньої самодіяльності, друзі та рідні приходять до Степана Федоровича на могилу, щоб вшанува ти його і помолитись за його душу. Хай буде вічною пам'ять про музиканта, композитора, чесного та справедливого Степана Федоровича Кривенького.

«ВОЛИНЬ МОЯ»
(слова і музика Степана Кривенького)

Поліський краю дорогий,
Мені ти був колискою.
Озер блакить і синь лісів
Для мене стали піснею.

Приспів:
Волинь моя,
Краса моя,
Земля моя сонячна.

Шумлять, колишуться хліба,
Як хвиля в морі грається.
Моя заквітчана земля
До сонця усміхається.

Приспів.

Де ще знайти таку красу,
Як в казці намальовану,
Як нерозплетену косу,
До серця причаровану.

Приспів.

Розповісти друзям: