Чарівні люстерко, килим і яблучко

Українська народна казка Полтавщини

Був колись король, мав він трьох синів. Коли прийшов час женитися, то

сталося так, що всі троє закохалися в одну панну. Та жоден з них про це не

знав.

Якось зібралися вони її сватати. Приїхав перший, другий і третій . Вони не

могли погодитися , кому вона дістанеться. От дівчина й каже:

— Хто принесе мені найпотрібніший дарунок, за того й піду.

Брати всілися на коней та й поїхали світ за очі. Їде старший брат, по дорозі зустрів діда. Хлопець розповів свою історію. А дід і каже:

— Підожди, я тобі поможу . Візьми оце люстерко. Захочеш узнати, що зараз у кого діється, то в ньому й побачиш.

Хлопець подякував діду та й поїхав далі. А той дід перенісся на дорогу другого королевича та став розпитувати, куди той їде. Хлопець розповів усе, що з ним сталося. Старий другому брату подарував килим і сказав:

— Цей килим відвезе туди, куди захочеш.

Хлопець подякував дідові і повернувся назад. А дід тим часом перенісся на дорогу третього парубка, і запитав, куди той їде. Після розповіді третього королевича дід дав йому чарівне яблуко і сказав:

— Коли хто вмиратиме, то дай з’їсти яблуко і той оживе.

Хлопець взяв яблуко і вернувся назад. З’їхались королевичі в одному місці, стали показувати свої дарунки.

— Ану подивимось в люстерко, — каже перший, — що наша панна робить.

Подивились і побачили, що вона помирає. Брати засмутилися. Ото середній і каже:

— Сідаймо на килим і повезімо їй яблуко.

Брати посідали, наказали килиму везти. Килим знявся і повіз братів на двір до їхньої пані. Молодший брат тільки притулив до її губ яблуко, вона враз одужала. Показали брати їй свої дарунки, вона й каже:

— В люстерко не дивитимусь, на килимі не літатиму, а яблуко для здоров’я візьму. Хто його приніс, за того і піду.

Справили вони гучне весілля та й зажили щасливо.

Походження та примітки

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук
43 (4633). Чарівні люстерко, килим і яблучко. СУС 653А. Записав Дронь Сергій (6 клас) 2008 року.
Оповідач: Дронь Євдокія Степанівна (1947 року народження), Гамаліївка, Лохвицький район, Полтавська область
Тексти надані Миколою Зінчуком та опубліковані з його дозволу.