Твір ще відомий як «Молитва за Україну». Історію появи гімну досліджує Львівський професор Роман Кирчів з листування галицького літератора і громадського діяча Павла Кирчіва з Іваном Франком та його брата Богдана Кирчіва з Олександром Кониським. Стало відомо, що Павло Кирчів ще студентом духовної семінарії познайомився з О. Кониським. Трапилось це 1884 року, коли письменник був у Львові і виступав перед студентами. По якомусь часі семінаристи зібрались видати збірник народних та авторських пісень. 26 січня 1885 р. Б. Кирчів написав листа О. Кониському, прохаючи його надіслати до збірника власні й Лисенкові твори. Цей лист став історичним поштовхом, що об’єднав творчий потенціал друзів і сподвижників М. Лисенка і О. Кониського. Вже 26 березня 1885 р. О. Кониський повідомив Б. Кирчіва: «На сей раз маю до Вас ось яку просьбу, я написав «Молитву» руських дітей, а М. Лисенко завів її на ноти і придбав дуже хорошу музику, котра дуже усім сподобалась. На лихо, у нас не можна її надрукувати, а, на нашу думку, варто було б той гімн розповсюдити і в селах, і в школах Галичини. Тим-то я післав «Молитву» з нотами до високоповажного Володимира Шухевича, просячи його поради, як би то надрукувати, щоби «Молитва» була надрукована ще в маї. Хотів би знати думку Шухевича, Вахнянина та інших композиторів, жду Вашої відповіді. Ваш щирий Перебендя (псевдонім О. Кониського). «Твір прекрасний, — тут же одгукується В. Шухевич, — але для дітей трудний. Я і Вахнянин пробували вчити зі своїми учнями, але трудно». Він просив передати Лисенку, щоб зробив полегшений, а як ні, то і так піде. Лисенко не зважив на «регіональні побажання». І вже 29 травня 1885 р. В. Шухевич повідомляє: «Молитву» передав для літографа, скоро буде готова, повідомлю Вас».

Отже, можна датувати єдиний лисенківський релігійний твір на авторський текст лютим-березнем 1885 р. Тоді «Молитва» набула широкої популярності в Галичині і поза нею.

По смерті М. Лисенка з’являються нові хоровіи твору, іноді ще із змінами тексту. М. Юрченко подає у виданні «Микола Лисенко. Релігійні твори» три з них, найбільш відомі, з різними текстовимиами: аранжування В. Матюка, К. Стеценка та О. Кошиця. Остання набула найбільшого поширення. Нині твір офіційно визнано духовним гімном України на рівні з державним.