"Казки Буковини" дев’ята книга з унікальної 24-томної серії українських народних казок, збиранню, впорядкуванню та літературній обробці яких автор присвятив понад 30 років. Упродовж цього часу вдалося записати близько 3,8 тисячі казок. До пропонованої книги увійшли казки самобутнього етнографічного району України — Буковини, записані наприкінці 80-х рр. минулого століття. Автор прагнув максимально наблизити мову казок до літературної. Щоправда, найхарактерніші діалектизми та синтаксичні конструкції збережено і розтлумачено у словнику наприкінці тому. Для широкого кола читачів.
Зміст Вступне слово1. Вовк, вівця і лисичка2. Заєць і банька3. Як пси Іванови в пригоді стали4. Чого собі не зичиш — іншому не бажай5. Як нагородили чорти бідного і багача6. Рука мертвого7. Як чоловік чорта вмудрував8. Як чоловік з чортом спілку мали9. Наймит і хазяїн10. Біднякове щастя11. Як попадя кури крала12. Як хлопець ходив мандрувати13. Як панський син біду шукав14. Як Шеверюк у царстві побував15. Чого журилися дочка й мати16. Як у чоловіка в очах двоїлося17. Як чоловік гусенята висидював18. Про нерозумного чоловіка18а. Про нерозумного Банджюру19. Як багачева дочка кертинею стала20. Лисичка і вовк21. Як Бог у бідного останню сорочку взяв22. Про доктора Жука, Олексу-знахаря23. Іван-царевич та Єлена Сендзіяна24. Солдат Іван Манесенко25. Як солдат на тому світі побував26. Василь Глігоров27. Серце рябенької курочки28. Як суччин син царем став29. Як зачарована жінка в світ пішла30. Вірна Флорина31. Про дідову дочку й бабину дочку32. Про царя Картауза, його сина Єрусалима Лазаревича і внука Єруслана Лазаревича, великого богатиря33. Як багач на свині женився34. Вогню за брехню35. Треба мати щастя36. Як Іван корчмарів збувся37. Як піп біду знайшов37а. Як перебиралася картопля38. Як жінка в чоловіка розум пробувала38а. Злодій Климко і пан39. Лев і Трилев40. Як баран розсудив41. Як кіт хлопця царем зробив42. Вовк і хліб43. Чарівник Ох44. Як женився рак45. Незнайко46. Переможець Гараба Бузатого47. Про найменшого царського сина48. Портурей-прапорщик49. Про золоту рибку50. По рибчиному велінню51. Лікар з ласки куми Смерті52. Марко-мисливець53. Про дикого чоловіка і царського сина54. Про десять братів і їхню сестру55. Як бідний чоловік щастя знайшов56. Про хлопця, якому на голову сіла корона57. Як солдат додому вернувся58. Рукавички з блохи59. Як вчили цигана60. Про діда-ворожбита61. Чи
бабина примівка панови помогла62. Як поздоровляли пана63. Як ворожила сова64. Я тобі раз сказав!65. Як Сонце царя покарало66. Щастя бідного брата67. Дідова дочка і бабина дочка68. Як цар простим мужиком зробився69. Як розбагатіли старці70. Воли за воли71. Як цар красти ходив72. Про мужицьке щастя73. Три брати і страшний кальмук74. Про Івана, царського зятя75. Як бідний брат злиднів збувся76. Доктор Олекса Знахар77. Як кугут хазяїна врятував78. Лисичка та її товариші79. Най так буде!80. Лихі пригоди хлопчика81. З наймитів у пани82. Козак Мамарига83. Зачарований царевич84. Перстень від змії85. Ісан86. Дружина володаря змій87. Зрадлива жінка88. Дружина-чарівниця89. За гроші все можна90. Кінь, ведмідь і вовк91. Як хотіли висидіти коня92. Гроші93. Як циган косив94. Як чоловік жінку вилікував95. Як два куми гірчицю їли96. Лисяча шкірка97. Про бідну дочку і багату дочку98. Три слова99. Як Іван паном став100. Цар Петро і солдат101. Коза102. Кара зрадливій жінці103. Хлопці з золотими головами104. Грубий Іванко105. Святий Петро і п’яний106. Смерть багача107. Бугай з золотими рогами108. Іван Шут109. Безручка110. Як солдат царя обманив111. Батькова наука112. Хитрий злодій112а. Як звірі воювали113. Собака і вовк114. Равлик115. Перстень від царівни116. Як розжився бідний117. Як чорти допомогли бідному118. Як свята Неділя долю віщувала119. Мудра дівчина26120. Як Іван Золотовус у старости ходив121. Тонке ділоДодаток1. Чарівник Гнат2. Дід Гнат і відьма3. Про рушницю, яка сама стріляла4. Чорт СоломатійПриміткиСловник маловживаних слів
Микола Зінчук
Народився 7 березня 1925 року в с. Кошелівка Червоноармійського району Житомирської області. Під час Великої Вітчизняної війни у 17-річному віці був примусово депортований на роботу до Німеччині. Двічі робив спроби тікати. 1944-1945 рр. — перебував у концтаборах.
Закінчив історичний факультет Львівського педагогічного інституту.
Працював старшим науковим працівником в Інституті Українознавства Міністерства освіти і науки України.
Має двох синів-науковців: Ігоря та Олександра.